ПЕРШІ ВІДОМОСТІ І КРОКИ ДО ПІЗНАННЯ
Всі ми родом із дитинства . Саме в дитинстві ми чи не найбільше пізнаємо світ речей, людей, відносини, мову, почуття.
Цікавість, прагнення до пізнання всього нового вела мене з околиць рідного села Старий Мартинів, присілка Вигода та лісового масиву Корчева полями і луками до річки Дністер і першої школи в селі та світу книг. Ще в перші повоєнні роки-1949-52- я вже запамятала
розповіді про бої з німцями, чехами, мадярами, поляками, про американські пакети з кістковим цукром, консервами, листівками, алюмінієвими стрічками, про оунівців, яких викурювали димом з криївок москалі... Отож, в передшкільні роки я вже знала чужі слова «брамбори»- картопля, швидко- «гнеть», «фурт» -знову, «матка», «конвічка» -відро і інші, які я впізнала уже в Чехії через 60 років. З уроків історії та географії в школі добре запам’ятались мені король Карл-4 і Карлів міст в Чехії та годинник на вежі, що вибиває кожну годину звонами і з виходом 12 апостолів , вислів «злата» Прага- столиця Чехії; чому
золота-не уявляла, а що побачу колись зблизька - і не думала. Після закінчення середньої школи прийшло рішення вивчати географію в Львівському університеті, де, крім німецької мови, захотілось вивчати ще й чеську. Це були просто добровільні курси: вивчила алфавіт, деякі слова, назви днів тижня ,назви чисел, почала читати дитячі книжки, але скоро курси розпались ,однак зацікавленість лишилась .Роки навчання були насичені екскурсіями, водінням автомобіля, вивченням різних предметів: фізики, астрономії, математики, але тільки в Чехії я згадала про астронома ТИХО БРАГЕ, великого педагога ЯНА АМОСА КОМЕНСЬКОГО, мандрівників МІРЕКА ГАНЗЕЛКУ і ІРЖІ ЗІГМУНДА.З зарубіжної літератури вчили ми в школі про ЮЛІУСА ФУЧИКА, його слова: “Люди, я любив вас - будьте пильні!--актуальні ще й сьогодні, особливо в останні роки розгулу в Чехії неонацистів: весна 2009р.в Хомутові ,Усті над Лабою, Остраві .- сама бачила і чула про це.
Місто Карлові Вари—всесвітньо відома здравниця на базі термальних вод, де на лікуванні
перебували і лікуються кожен рік видатні і багаті люди світу, це місто кінофестивалів.
Вже тут, в Чехії, я з журналу «Пороги» дізналась, що в 2007р. і українське кіно «прорвалось»
на прем’єру у Карлові Вари. 7липня 2007р. на 42-му вже кінофестивалі показали українсь-
кий фільм «Стоп революшн» 43-річного режисера родом із Снятина Івана Кравчишина.
Уперше Україна була представлена у конкурсній програмі « Схід Заходу» і змагалася з 15-ма фільмами Центральної і Східної Європи та країн колишнього СРСР. Це перезнята версія
Фільму «Прорвемось» і дія відбувається після аварії на Чорнобильській АЕС. Головні герої—двоє братів, фізики-ядерники. Один наживається на гуманітарній допомозі, яку везуть постраждалим у Чорнобилі, .Він влаштовує племінника
волонтером на станції, де той помирає від великої дози радіації. Другий брат їде вчителю-вати в глухе село, краде гранату в старого бандерівця і підриває свого брата.
З журналу «Пороги» -виходить один раз на 2місяці- українці можуть дізнатись про всі новини з життя української громади в Празі і по всій Чехії. Саме звідти я дізналась, що є вже книга Богдана Зілинського «Українці в Чехії та Моравії», однак познайомитись з автором і книгою не довелось ще. Добре і активно висвітлюються події в Україні, показуються широкі взаємозв’язки різногалузеві між Чехією та Украіною як сучасні так і давні. Так в 4-ому номе-рі за 2007рік я з цікавістю дізналася про повернену спадщину репресованого вченого--географа Степана Рудницького і його родини чеським вченим Мушинкою Миколою. (квітень 2007р.)
Стаття «З Вейпрт до Ужгорода та Тернополя» -(стор.14-17).
Імена географа Степана Рудницького (1877-1937рр), юриста Станіслава Дністрянського (1870-1935рр) та його дружини (сестри С. Рудницького) Софії Дністрянської (1882-1956) в Україні до недавнього часу були майже невідомі, хоч йдеться про людей «першої величини». Перший був засновником української національної географії, другий—засновником українського правознавства (автором проекту Конституції ЗУНР), третя-визначною українською піаністкою і музичним педагогом. Від 1921р. діяльність всіх трьох була пов’язана з Прагою, але і тут їх імена призабуті. В другій половині 20р. 20 ст. усіх трьох було покликано в Радянську Україну на дуже привабливих умовах. Запрошенням скористався лише Степан. В 1933р. Степана Рудницького засудили на 5 років таборів суворого режиму, а коли він у жахливих умовах сибірського ГУЛАГу пережив повний строк,розстріляли. Доля його дочки Ірини і сина Лева, які виїхали разом з ним ,невідомі і досі.
Про ТИХО БРАГЕ- видатного астронома шведського походження я почула і згадала в музеї астрономії Климентинської читальні ,що знаходиться біля греко-католицької катедри, недалеко від Карлового мосту і в планетарії на горі Птржина (300м.) над річкою Влтавою, біля Пражского Граду. Про ЗІКМУНДА І ГАНЗЕЛКУ нічого не чула до лютого 2009р.,коли вийшла коротка телепередача про них., сеньйорів-пенсіонерів уже— біля 90р.їм. ГАНЗЕЛКА з дружиною ,бездітні, ще живуть, а ІРЖІ ЗІКМУНД- вже помер; чомусь мало про них згадують і знають самі чехи. Вулицю імені ЮЛІУСА ФУЧИКА я вперше побачила в м. Мост на заході Чехії ,але в самій Празі можна зустріти пам’ятники і людей зі всього світу .
Зрозуміло ,що найбільше гріє душу кожного українця зустріч із знайомими іменами і
постатями. Так чи інакше при оформленні документів за кордоном приходиться знати ім.’я
посла в цій країні. Ним був більше 2,5років п. Іван Кулеба, а з літа 2009р. став— теж із
Закарпаття— посол п. ІВАН ГРИЦАК, а саме посольство розташоване на вулиці Шарля де .Голя.
